людина

Обережніше з надіями вони призводять до розчарувань.

Велике мистецтво — запізнитися якраз вчасно.

Бувати у суспільстві просто нудно. А бути поза суспільством — уже трагедія.

... у мене (як, мабуть, майже у всіх) бувало відчуття, ніби щільна завіса приховала все, що є в житті цікавого і прекрасного, залишивши мені тільки тупий, нудний біль.

Будь-який діловий захід стосовно когось — особистий випад. Кожен шматок лайна, який людині доводиться ковтати кожен божий день, є випадом проти нього особисто. Називається — на користь справи. Хай так. Але все одно – суто особистий випад. І знаєш, від кого це засвоїв? Від дону. Від свого тата. Від Хресного. У нього, якщо в друга вдарить блискавка, це розглядається як особистий випад. Коли я пішов у морську піхоту, він вважав, що його це зачіпає особисто. У чому й полягає причина його величі. Чому він є великий дон. Він усе сприймає як свою особисту справу. Як Господь бог. Без його відома пір'їнка у горобця не випаде, і він ще простежить, куди вона впала. Правду кажу? І хочеш ще щось знати? З тими, хто сприймає нещасний випадок як особисту образу, нещасні випадки не трапляються.

Зрештою, саме така людина і потрібна... Яка сама приходить, коли потрібна... Якого ніколи не треба просити...

Ніхто не любить сидіти по вуха в лайні, а квіти – тим більше, от і зростають.

Щоразу, коли відкриваєте рот, ви демонструєте свої лідерські якості.

Дурень боїться стороннього зла, а розумний сам себе. І сто хмирів тобі таку свиню не підкладуть, яку сам у собі безплатно виростиш.

— Не лізь куди не треба, без тебе розберуться, а потім тобі ніхто не допоможе. — Але ти допоможеш?