людина

Добрий вечір, леді та джентльмени. Може, ранок, а може, ніч. У нас відсиріли і зупинилися годинники. Такий туман на Темзі...

У пізнаннях я досяг уже того, Що знаю, що нічого не знаю.

Просто неможливо змусити себе зробити деякі речі, поки тебе не припруть до стінки!

Будь-яка людина на світі — просто другорядний персонаж у чиємусь житті.

Я не маю наміру сподіватися на щось, а потім розбиватися на уламки.

Ти не могла жити у світі ні з ким, бо ніколи не жила у світі із собою.

Треба мати голову на плечах. Потрібно вчитися на помилках минулого.

Галуб перервав мою мрію, Вдаривши по плечу; він був Кунак мій: я його спитав, Як місцю цьому назву? Він відповідав мені: Валерик, А перевести на вашу мову, Так буде річка смерті: вірно, Дано старовинними людьми. — А скільки їх билося приблизно сьогодні? - Тисяч до семи. - А багато горяни втратили? - Хтозна? — навіщо ви не рахували! Так! буде, хтось тут сказав, Ним на згадку цей день кривавий! Чеченець глянув лукаво І головою похитав.

Неприступні стіни зводять, щоб дати нам можливість довести, наскільки ми дуже чогось хочемо.

Оскільки Марлі був чудово вихований, він ніколи не блював на дерев'яну підлогу або хоча б на лінолеум, якщо міг стриматися. Він завжди цілився на перський килим.