вічність

– Знаєте, як у собачників? – заговорив Соломон. - "Що ви, мій песик зовсім не кусається", - вічно твердять вони. Доки раптом не доводиться визнати:«Сам не зрозумію, ніколи з ним раніше такого не було». Я просто хочу сказати, командире, що по-справжньому ніхто ні про кого нічого не знає. Ні про людину, ні про собаку. По-справжньому – ніхто.

Можливо, відчувати бажання зробити світ кращим для наших дітей і для дітей наших дітей і означає придбати безсмертя та стати божествами.

Між 0 і 1 існує безліч цифр. Є 0,1, 0,12, 0,112 і безліч інших. Звичайно, куди велика нескінченність існує між 0 і 2, між 0 і мільйоном. Деякі нескінченності більше, ніж інші. Бувають дні, безліч днів, коли я незадоволена розміром своєї нескінченності. Мені хочеться, щоб вона була більшою, ніж є, і, Боже, як мені хочеться, щоб нескінченність Августа Уотерса була більшою за ту, що він отримав. Але, Гасе, коханий, не можу висловити словами, як я вдячна за нашу маленьку нескінченність. Я б ні на що не проміняла її. Ти подарував мені вічність в обмеженій кількості днів, і я вдячна.

— Чому мене звинувачують у їхніх маленьких грішках? Ніби я шепочу їм на вухо, змушуючи робити те, що в іншому випадку вони вважають поганим:«О! Це диявол мене примусив!». Я ніколи нікого не змушував нічого робити! Ніколи! — Те, що трапилося з тобою, несправедливо. - Несправедливо? Це неправомірно! Цілу вічність моє ім'я використовують як ілюстрацію для своєї порочності.

Коли людина все життя бореться зі своєю інакшістю, в якій вона не винна, з герметичною, непроникною, як підводний човен, нетерпимістю крихітного містечка, з самотністю нерозуміння, що є наслідком інакшості, коли він бореться за найменший знак прийняття відмінності і раптово знаходить когось., хто відчуває так само і також є втіленням всіх мрій і фантазій, то в нього виникає відчуття, що він торкнувся вічності.

Той, хто бачив народження своєї дитини, як я бачив, вже ніколи в ній не засумнівається в жіночій силі. Вони сильніші за нас. Для них не існує дурниць – лише головне. Життя, діти, свобода. Вони не бачать сенсу у вічному житті – вони продовжуються у дітях, і цього достатньо. Вони не завойовники - їм і так належить світ, бо вони здатні створити нове життя.

Хто живе довше: той, хто протягом двох років приймає героїн та вмирає, або той, хто живе на ростбіфах, воді та картоплі до дев'яноста п'яти років? Один перебуває свої двадцять чотири місяці у вічності. А всі роки пожирача ростбіфів прожиті ним лише у часі.

Єдине, про що я жалкую, що мені не вистачить часу прочитати всі книги, які хочеться прочитати. Але коли я дивлюся на хмари, що пливуть, або роблю дурниці — які дурницями зовсім не вважаю, — я не втрачаю час, тому що бачу, як воно минає. Головне — відчувати його не як стрілу, що летить, але як вічний подарунок.

Хочеш сказати, що це не життя? А що такого, повторювати ті самі завдання, навіть не замислюючись? Хіба не всі так живуть, тим самим? Вічно дивляться свої серіали, п'ють пігулки. Хіба не одноманітність приносить комфорт?

Ненависть, якщо говорити про неї з філософського погляду, є вічне заперечення, а з погляду почуттів — це один із видів атрофії, оскільки Ненависть умертвляє все, крім самої себе.