життя

— Напівправди не буває? — В тому те, що буває. Є така правда, яку не можна вивалювати одразу.

Прості слова — але які вони страшні! Від них нікуди не втечеш. Які вони зрозумілі, чарівно сильні і жорстокі! І разом з тим — яка в них таїться підступна чарівність.

Сьогодні вранці ти намагався переконати мене, що я нічого не стою. Але передбачити мої дії ти не зміг, хоч прожив зі мною шість років. Отже, ти зовсім мене не знаєш і не маєш права судити!

Мене лякають величезні міста. Адже вони жахливі мишоловки на випадок ядерної війни, і урядам не завадило б це передбачити. Я не говорю про пряму поразку ядерними ракетами чи бомбами. Кожному очевидно, що люди, як навмисне, зібрані, щоб стати перед загальною та швидкою смертю.

Виявляється, є й така насолода — брести по порожніх вулицях навмання, не знаючи шляху. Чуже, незрозуміле місто. Чуже, незрозуміле життя. Натомість справжня. Сама що не є.

Він замовив біфштекс із кров'ю, а я – добре просмажений. – Прошу мене пробачити, але м'ясо довго підсмажувати не можна. - Це вам не Жанна д'Арк, - підхопив я і реготав. - Непогано сказано! Що правда, то правда, це не Жанна д'Арк!

Духи говорять про жінку більше, ніж її почерк.

Схоже, що в республіці, де всі вільні та рівні, багатство та становище рівноцінні титулу.

Однієї половині людства завжди незрозуміло, чому щось подобається інший.

У ринку є одна перевага перед плановою економікою. Ринок росте сам і не потребує догляду. У цьому він схожий на бур'ян. А планову економіку треба будувати та дбати про неї, як про культурну рослину.