життя

Коли я побачив її вперше, мені здалося, що новий світ відкрився моїй душі.

— Це перший день народження Джека, він має бути особливим. Для дітей я замовляю міні-зоопарк, а для дорослих треба щось придумати. — Може, російську рулетку? А щоб було цікавіше, покладемо кулі у всі відсіки барабана. Нехай виграє кожен перший!

Більшість людей насправді не хочуть свободи тому, що вона передбачає відповідальність, а відповідальність більшість людей лякає.

Він хлопчик, і йому на свою репутацію, само собою, начхати. Але ж ти дівчина. А репутація дівчини, особливо такою гарною, як ти, справа тонка.

Мене завжди цікавили краплі. Адже це цікаво, як вони падають, спотикаючись, ламаючи ноги, забуваючи парашути, коли вивалюються з хмар і мчать до невідомого фіналу. Наче хтось витрушує над землею кишені, не дбаючи, куди потрапить вміст, не думаючи, що краплі розбиваються, ударившись об землю, залишаючи мокрі плями на асфальті, і що люди проклинають дні, коли дощові краплі насмілюються постукати до них у будинок. Я дощова крапля. (Я часто думаю про краплі дощу. Думаю про те, як вони падають, спотикаючись про власні ноги, ламаючи їх і забуваючи свої парашути, як вони падають прямо з неба в невідомість. Це ніби хтось витрусив над землею кишеню, і здається все одно, куди впаде вміст, здається, що нікому немає діла до того, що краплі розбиваються, коли падають на землю, розбиваються, коли падають на підлогу, і люди проклинають день, коли краплі постукали в їхні двері.

— Скільки їх тут? - Дванадцять. - Дванадцять? - Дванадцять. - А буде ще більше. Ну, з ким потрахатись, щоб звалити з цього корабля? — Я тебе можу вивезти на нашому кораблі.

Очолюючи партії і класи, Лідери ніяк не розуміли, Що ідея, кинута в маси, Це дівка, кинута в полк.

Лікарям не подобаються їхні власні ліки.

Ви помічали, що особливо самотнім почуваєшся саме у знайомих із дитинства місцях, куди повертаєшся з якимись передчуттями та очікуваннями незвичайного? А там уже все чуже.

Я знаю, ви чуєте мене, я відчуваю вас. Я знаю, ви боїтеся: боїтеся нас, боїтеся змін. Я не знаю майбутнього, я не передбачатиму, чим усе скінчиться, я скажу лише, з чого почнеться. Зараз я повішу люльку, і потім покажу людям те, що ви хотіли приховати, покажу їм світ... без вас, світ без диктату та заборон, світ без кордонів, світ, де можливо все. Що буде далі – вирішувати нам.