життя

– Мама має один шрам. – Де? - На попі, її вкусив Кракен. – Ясно. Не туди зайшла наша розмова, але про якого Кракена ти говориш? - Це злісний чихуахуа моєї мами.

З кінця 1929 року починається знаменита золота лихоманка, тільки лихоманить не тих, хто золото шукає, а тих, з кого його трясе.

... всяке надмірне задоволення приводить до невдоволення.

Буває кохання з першого погляду, а буває така сама дружба.

Бачиш, мам, — граціозно повівши рукою в повітрі, сказав Джордж, — тепер, коли нам доводиться власноруч прати шкарпетки, ми починаємо цінувати тебе дедалі більше.

Наш світ — світ розчарувань, і нерідко розчарувань у тих надіях, які ми найбільше плекаємо, і в надіях, які роблять велику честь нашій природі.

- Мені подобається, як виглядає цей хлопець. – Симпатичніший зовні – гнилий усередині.

Більшість людей народжуються в такому місці, яке їм не підходить.

1922–1957… Ціле життя укладено у цьому тирі між двома цифрами. Вхід та вихід. А ми заповнюємо те, що всередині. Народжуємося, плачемо, сміємося, їмо, випорожнюємося, рухаємося, спимо, кохаємося, сваримося, говоримо, слухаємо, ходимо, сидимо, лежимо… і вмираємо. Кожен вважає це чимось унікальним, надзвичайним, але насправді у всіх одне й те саме.

Деякі речі не такі, як здаються.