Аркадій Стругацький

Не повинно бути такої професії, щоб контроль був неможливий – працює людина чи, навпаки, спить?

Людина, яка пробула в Просторі загалом понад двадцять років, відвикає від Землі і перестає вважати Землю домом. Залишаючись землянином, він перестає бути людиною Землі.

— Який сенс говорити про майбутнє? - заперечив Павор. - Про майбутнє не говорять, майбутнє роблять. Ось чарка коньяку. Вона повна. Я зроблю її порожньою. Ось так. Одна розумна людина сказала, що майбутнє не можна передбачати, але можна винайти.

Ви думаєте про сенс життя одразу за всіх людей, а люди цього не люблять. Люди вважають за краще приймати життя таким, яким воно є. Сенсу життя немає. І сенсу вчинків немає. Якщо вчинок приніс вам задоволення - добре, якщо не приніс - значить він був безглуздим.

Кожна людина в чомусь та геній. Потрібно тільки знайти в ньому це геніальне.

- Незрозуміле завжди страшно. Добре навчитися не боятися незрозумілого, тоді все було б просто. — А на мою думку, просто не треба вигадувати… Якщо поменше вигадувати, тоді на світі не буде нічого незрозумілого.

Ми всі стажери на службі у майбутнього... Ми стажуємося все життя, кожен по-своєму. А коли ми вмираємо, нащадки оцінюють нашу роботу та видають диплом на вічне існування.

У кімнаті був ще один маленький столик під табличкою«науковий консультант» і гігантське, на півтори стіни, гасло:«Народу не потрібні нездорові сенсації. Народу потрібні здорові сенсації. Я зиркнув на Едіка. Едік не відриваючись дивився на гасло. Едіка було вбито.

Мухи уявляють, що вони летять, коли б'ються в скло. А я уявляю, що я йду. Тільки тому, що пересуваю ногами.

У нашій справі не може бути друзів наполовину. Друг наполовину це завжди наполовину ворог.