Чак Паланік

Погляньте на мене! Мені тридцять п'ять, та мені можна дати п'ятдесят! Усі мої зморшки всередині!

Найменше мені потрібна чутливість. Тут є презервативи змащені місцевим анестетиком для тривалого акту. Який парадокс. Ти нічого не відчуваєш, але можеш трахатись годинами. Здається, що сенс зовсім губиться. Я хочу, щоб все моє життя було змащене місцевим анестетиком.

Я ставлюся до страт як справжній марксист: єдиний спосіб повернути людину на правдивий шлях — це перезавантажити його. Для цього його треба гримнути.

Сьогодні найдовший день на рік, хоча нині — всі такі дні.

Кожному потрібний хтось, хто його вислухає.

Якщо у тебе перо в дупі, це ще не означає, що ти павич. (Від того, що ти засунув у сраку перо, ти ще не став павичем.)

Не хочу більше бути укомплектованим. Не хочу бути більш задоволеним. Не хочу більше бути досконалістю. Тайлер, врятуй мене від цього!

На жодного з цих людей ти б не озирнувся на вулиці, але їхні таємні життя були дивовижні.

Якщо в тебе під ліжком рушниця, здається, що ти не одна.

Ти питаєш у людей про їхнє життя лише для того, щоб отримати можливість розповісти їм про себе.