Еріх Марія Ремарк

Жити означає жити для інших. Всі ми харчуємося один від одного. Нехай хоч іноді теплиться вогник доброти... Не треба відмовлятися від неї... Доброта надає людині сили, якщо йому важко живеться.

Ми виправдовуємо необхідністю все, що ми робимо. Коли ми бомбимо міста – це стратегічна необхідність, а коли бомбардують наші міста – це мерзенний злочин.

- Ось ваша книга про Швейцарію. Її трохи підмочило дощем. Ледве було не втратив, а потім знайшов і врятував. - Могли й не рятувати. Мрії рятувати не треба. — Ні, треба. А що ще? - Віру. Мрії прийдуть знову.

Мені не краще і не гірше. Мені – ніяк.

Спогади — ось чому ми старіємо. Секрет вічної юності - в умінні забувати.

— Коли я бачив тебе востаннє? - Два тижні тому. — Та я не про те. До цього. — П'ять років тому… Тоді я була напівголодною та зовсім розгубленою. - А тепер? — Тепер я теж голодна, але сповнена рішучості.

Треба розраховувати лише те, що тримаєш у руці.

— Власне, я взагалі нічого толком про тебе не знаю. — Знаєш забагато. І це заважає коханню.

- У вас такий щасливий вигляд! Ви закохані? - Так. У сукні.

— Скільки часу минуло відколи ми не бачилися? - Два роки. - Два роки. Час поспішає, як поганий годинник. Я хочу сказати, що з таким самим успіхом це могли бути два місяці. - Так багато чого сталося? - Так мало.