Гі де Мопассан

Його великою силою і великою слабкістю була доброта, така доброта, якої не вистачало рук, щоб пестити, роздавати, обіймати, — доброта творця, безладна і нестримна, подібна до якогось відмертвіння вольового нерва, нестачі енергії, майже пороку.

... у кого немає можливості набувати справжні коштовності, для того краса і грація повинні бути єдиною прикрасою; ось воістину рідкісні скарби.

Справа, любий мій, не в удаванні, а в почутті. Ви, чоловіки, обманюєте друга і начебто від цього ще сильніше його любите; а нам, жінкам, чоловік робиться ненависний з тієї хвилини, як ми його обдуримо.

Людина любить свою матір, майже не усвідомлюючи, не відчуваючи, тому що це так само природно, як саме життя, і лише в момент останнього розставання помічає він, як глибоке коріння цього кохання. Ніяка інша прив'язаність не порівнянна з цією, бо всі інші — випадкові, а ця вроджена, всі інші нав'язані нам пізніше різними життєвими обставинами, а ця живе з першого нашого дня в нашій крові. І потім, потім втрачаєш не тільки мати, а разом з нею наполовину йдуть саме наше дитинство, адже наше життя, маленьке дитяче життя, належить їй стільки ж, скільки нам самим. Вона знала її так, як ми самі.

... всяке щире переконання гідне поваги.

Як чудово було б жити на світі, якби ми могли цілком довіряти одне одному. Часто, дуже часто, майже завжди, жінку зупиняє лише страх розголосу. Справді, хіба це не так? Яка жінка не піддалася б швидкоплинному захопленню, не скорилася бурхливою, раптово налетіла пристрасті, відмовилася від своїх любовних примх, якби тільки її не лякала можливість поплатитися за короткий і легкий момент щастя гіркими сльозами і незгладимою ганьбою!

Скільки сумуй у цьому глибокому мовчанні кімнати, де ти живеш сам!

Кожен за себе. Перемога дістається сміливим. Егоїзм – це все. Але егоїзм, який прагне багатства і слави, вищий за егоїзм, який прагне любові і жіночих ласок.

Але чим нормандський комерсант багатший, тим більше страждає він від найменшої шкоди, від видовища того, як найменша крихта його надбання переходить в інші руки.

Зійти за людину обізнану зовсім неважко. Вся річ у тому, щоб тебе не викрили у явному невігластві. Треба лавірувати, уникати скрутних положень, обходити перешкоди і за допомогою енциклопедичного словника садити в калош інших. Всі люди — круглі невігласи і дурні, як колоди.