Гі де Мопассан

... всяке щире переконання гідне поваги.

Як чудово було б жити на світі, якби ми могли цілком довіряти одне одному. Часто, дуже часто, майже завжди, жінку зупиняє лише страх розголосу. Справді, хіба це не так? Яка жінка не піддалася б швидкоплинному захопленню, не скорилася бурхливою, раптово налетіла пристрасті, відмовилася від своїх любовних примх, якби тільки її не лякала можливість поплатитися за короткий і легкий момент щастя гіркими сльозами і незгладимою ганьбою!

Скільки сумуй у цьому глибокому мовчанні кімнати, де ти живеш сам!

Кожен за себе. Перемога дістається сміливим. Егоїзм – це все. Але егоїзм, який прагне багатства і слави, вищий за егоїзм, який прагне любові і жіночих ласок.

Але чим нормандський комерсант багатший, тим більше страждає він від найменшої шкоди, від видовища того, як найменша крихта його надбання переходить в інші руки.

Зійти за людину обізнану зовсім неважко. Вся річ у тому, щоб тебе не викрили у явному невігластві. Треба лавірувати, уникати скрутних положень, обходити перешкоди і за допомогою енциклопедичного словника садити в калош інших. Всі люди — круглі невігласи і дурні, як колоди.

Страшенно приємно бути або уявляти себе молодим. Так, так, у цьому вся сила! Коли вже не хочеться бігати — кінець!

Тоді, зневірившись привернути її увагу, він пустив у хід засіб, підказаний йому чоловічим інстинктом, засіб, до якого вдаються слабкі люди: він став діяти підкупом, спокушаючи її кокетство.

Моя філософія - зустрічати захід сонця з другом; мої принципи - зустрічати світанок на самоті; моя творчість — проводити день із ворогами.

Він став їй чужим, і шлях до його душі та серцю для неї закрився. Вона часто думала про це, питаючи себе, як могло статися, що після того, як вони зустрілися, покохали один одного і одружилися в пориві пристрасті, вони раптом виявилися зовсім чужими один одному, наче ніколи не спали поряд. І чому вона не так уже гостро страждає від того, що покинута? Чи таке життя? Чи помилилися? Невже їй нічого більше чекати від майбутнього?