Марк Леві

Поки ми вважаємо, поки аналізуємо«за» та«проти», життя закінчується, у ньому нічого не відбувається.

Бездоганні злочини існують: навіть найкращі поліцейські зізнаються вам під кінець кар'єри, що у кожного з них на совісті тяжкий тягар нерозкритих справ.

Знаєш що? Впустити когось у своє життя - значить зруйнувати стіни, які ти збудував для власного захисту, а не чекати, поки інші ці стіни проломить!

— Напівправди не буває? — В тому те, що буває. Є така правда, яку не можна вивалювати одразу.

У любові жебраки та царі рівні.

Кохання всього життя – це те, чим живеш, а не те, що тобі сниться.

Деякі рани, отримані в дитинстві, не гояться ніколи. Вони забуваються на якийсь час, дозволяючи нам вирости і подорослішати – для того, щоб повернутися пізніше і лише болючіше нагадати про себе.

Я боялася втратити себе, причепившись до когось. Так і сталося.

— Просто любити замало, треба ще бути сумісними. - Це як? - Потрібно любити те життя, яке доведеться вести з іншим, розділяти його бажання, прагнення, мати спільні цілі, спільні мрії. — Як можна це визначити заздалегідь? Так не буває! Не можна пізнати людину відразу. Щоб любити, потрібно набратися терпіння.

Небезпечна річ — до когось прив'язуватися. Збожеволіти, до чого від цього буває боляче. Боляче від одного лише страху втратити.