Ніколас Спаркс

Я не хочу прожити залишок життя, сумуючи за тобою і уявляючи, що могло б статися, якщо…

Вона знайшла в ньому все, чого потребувала: впевненість у завтрашньому дні і почуття гумору, що дає можливість забути страхи.

Те, що відбувається зі мною сьогодні, романтики назвали б мелодрамою, а циніки – трагедією.

Час лікує та допомагає забути те, що здавалося важливим ще вчора.

Пристрасть приходить і йде, а дружба та взаєморозуміння залишаються.

Вихід є завжди.

... треба завжди думати про наслідки своїх вчинків і ніколи не втрачати голову, бо за помилки та нерозсудливість доводиться надто дорого платити.

Досить думати, чого хочуть інші! Не думай про те, чого я хочу, чого хоче той хлопець, твої батьки... Чого хочеш ти?

— Ти й далі мене відвідуватимеш? — спитала вона. — Навіть потім, коли... — Я приходитиму, поки тобі хочеться мене бачити.

Хоч би що я обрала – мені з цим жити далі. Тому треба зробити такий вибір, щоб потім не шкодувати. Щоб йти вперед і ніколи більше не озиратися.