Решад Нурі Ґюнтекін

Людина працює, бігає, розважається 50-60 років, словом поки не виб'ється з сил, але потім його очі починають злипатися, відчуває потреба в солодкому сні; сон охоплює все його тіло, і він, усміхаючись, немов у солодкому сп'яніння, поступово засинає. Білий мармур, сліпуче сяючий у сонячних променях, усипаний квітами; на мармурову плиту опускається кілька птахів, щоби напитися з маленьких ямочок.

Самотність звеличує одного тільки Всевишнього.

Хіба промінь світла, що пробився в темне підземелля, або жалюгідна квітка, що розпустилася серед каміння біля зруйнованої стіни, не є ознаками життя, які несуть людині надію і втіху?

Поки рана гаряча, вона не болить, а ось варто їй охолонути.

Якщо вже гра в кохання змушує так горіти і тремтіти, так яке саме кохання?

Світло завдає страждання хворим очам, щастя приносить біль пораненому серцю. Темрява – найкращі ліки як для хворих очей, так і для поранених сердець.

Тебе вбили в моєму серці якось осіннього вечора, два роки тому...

Якщо п'ятнадцять ночей місяця темні, то решта п'ятнадцяти — неодмінно світлі, місячні...

На мить я представила, як ось зараз, вночі, зустрінуся з ним віч—на—віч на цьому дереві, і мало не збожеволіла. Це було б жахливо! Побачити поблизу його зелені очі.