Рей Бредбері

... Ті, хто забуває історію, приречені пережити її заново.

Навчися ходити перш, ніж сядеш у сідло, і поїзд верхом перш, ніж навчишся літати.

— Ніколи не думав, що Господеві притаманне почуття гумору, — зауважив отець Стоун. — Той, хто створив качконоса, верблюда, страуса і людину? Та киньте!

... мені подобається плакати. Як поплачеш гарненько, одразу здається, ніби знову ранок і починається новий день.

Порожнеча згори, порожнеча знизу і ще більша порожнеча між ними, а в ній я.

Може бути, краще не бачити життя такого, як воно є, закрити на всі очі та веселитися.

День видався такий, коли і на думку не спадає замислюватися про сенс життя.

Знаєте, у положенні вмираючого є свої переваги. Коли нема чого втрачати — не боїшся ризику.

Це було босоноге марктвенівське містечко, де дитинство, загравшись, не бояться покарання, а старість наближається безжурно.

Ніколи не дізнаєшся, як це дівчисько в якусь мить стає раптом риссю. На цьому чоловік і трапляється.