Рей Бредбері

А щодо мого могильного каменю? Я хотів би зайняти старий ліхтарний стовп на випадок, якщо ви вночі забредете до моєї могили привітати мене. А ліхтар горітиме, повертатиметься і сплітатиме одні таємниці з іншими, сплітатиме вічно. І якщо ви прийдете в гості, залиште яблуко для привидів.

Ширше розплющ очі, живи так жадібно, ніби через десять секунд помреш. Намагайся побачити світ. Він прекрасніший за будь-яку мрію, створену на фабриці та сплачену грошима. Не проси гарантій, не шукай спокою – такого звіра немає на світі. А якщо є, то він схожий на лінивця, який день-денний висить на дереві головою вниз і на землю спускається тільки в крайньому випадку. До біса! Тряхни сильніше дерево, нехай ця лінива худоба трісне дупою об землю!

Дощ продовжувався — жорстокий нескінченний дощ, нудний, виснажливий дощ ; ситничок, косохльост, злива, що сліпить очі, хлюпає в чоботях; дощ, в якому тонули всі інші дощі та спогади про дощі. Тони, лавини дощу кромсали зарості і сікли дерева, довбали ґрунт і змивали кущі. Дощ зморщував руки людей на кшталт мавпових лап; він сипався твердими скляними краплями; і він лив, лив, лив.

Народження миттєво, як помах ножа. Дитинство пролітає стрімко — наче блискавиця. Змужання - сон, зрілість - міф, старість - сувора швидкоплинна реальність, смерть - швидка невідворотність.

Коли постійно бачиш людину за прилавком, за конторкою, за кермом, за піаніно і так далі, дуже складно його дізнатися, якщо в момент зустрічі вона не торгує, не записує, не керує, не доставляє і не обслуговує. Автомеханік без свого замасленого комбінезона, адвокат, який змінив строгий костюм на вогняно-червону спортивну майку, — все, всі вони стають чужими, сторонніми, та ще й ображаються, якщо їх не впізнаєш! Та й то сказати, всі ми вважаємо, що, куди б не прийшли, як би не одяглися, вже нас ні з ким не сплутати.

Злу добро завжди здається злом.

— Це проти моєї етики, — сказав священик. - Потопаючий хапається за все, що завгодно, - сказав Нолан, - але якщо він вчепиться в етику замість рятувального кола, то, можливо, піде на дно разом із нею.

Не кожен день людині надається друга спроба.

Всесвіт не можна ні виміряти, ні обчислити, не відчувши при цьому, як сам ти нікчемний і самотній.

Що таке Всесвіт? Це великий театр. А театру потрібна публіка. Ми – публіка. Життя на Землі створене для того, щоб свідчити і насолоджуватися виставою. Ось навіщо ми тут. А якщо вам не подобається п'єса — викидайтеся до біса!