Рей Бредбері

Ширше розплющ очі, живи так жадібно, ніби через десять секунд помреш. Намагайся побачити світ. Він прекрасніший за будь-яку мрію, створену на фабриці та сплачену грошима. Не проси гарантій, не шукай спокою – такого звіра немає на світі. А якщо є, то він схожий на лінивця, який день-денний висить на дереві головою вниз і на землю спускається тільки в крайньому випадку. До біса! Тряхни сильніше дерево, нехай ця лінива худоба трісне дупою об землю!

Дощ продовжувався — жорстокий нескінченний дощ, нудний, виснажливий дощ ; ситничок, косохльост, злива, що сліпить очі, хлюпає в чоботях; дощ, в якому тонули всі інші дощі та спогади про дощі. Тони, лавини дощу кромсали зарості і сікли дерева, довбали ґрунт і змивали кущі. Дощ зморщував руки людей на кшталт мавпових лап; він сипався твердими скляними краплями; і він лив, лив, лив.

Народження миттєво, як помах ножа. Дитинство пролітає стрімко — наче блискавиця. Змужання - сон, зрілість - міф, старість - сувора швидкоплинна реальність, смерть - швидка невідворотність.

Коли постійно бачиш людину за прилавком, за конторкою, за кермом, за піаніно і так далі, дуже складно його дізнатися, якщо в момент зустрічі вона не торгує, не записує, не керує, не доставляє і не обслуговує. Автомеханік без свого замасленого комбінезона, адвокат, який змінив строгий костюм на вогняно-червону спортивну майку, — все, всі вони стають чужими, сторонніми, та ще й ображаються, якщо їх не впізнаєш! Та й то сказати, всі ми вважаємо, що, куди б не прийшли, як би не одяглися, вже нас ні з ким не сплутати.

Злу добро завжди здається злом.

Всю ніч у спальні було прохолодно, мов у джерелі, а вона, як білий камінчик, лежала на дні, їй подобалося це почуття — приємно було пливти крізь темну, але прозору стихію зі снів та яви.

Адже книги існують для того, щоб нагадувати нам, які ми дурні й уперті віслюки.

Іноді душі корисно сповідатись.

— Скажи, будь ласка, в яку пору року жінки частіше божеволіють? Весною? — Як правило, лікарні переповнені у червні.

Він і не знав, що буває така тиша. Безмежна, бездихана тиша. Чому замовкли цвіркуни? Від чого? Яка причина? Насамперед вони ніколи не замовкали. Ніколи.