Рей Бредбері

Я знаю, що чоловік у 17 років — ідіот, у 18 — дурень, до 20 розвивається до дурня, у 25 він простого, у 30 — ні те ні се, і тільки до славного 40-річного віку стає звичайним дурнем.

Деякі свідомо вибирають таку долю: вони, як шалені, прагнуть, щоб вид за вікном змінювався щотижня, щомісяця, щороку, але з віком починають усвідомлювати, що лише колекціонують нікчемні дороги і непотрібні міста, не більш ґрунтовні, ніж кіношні декорації. і проводжають очима людей-манекенів, які миготять у вітринах за вікном повільного нічного поїзда.

Вільного часу у нас достатньо. Але чи маємо час подумати?

Ми всі – машини часу. Ось чому все своє життя я перебуваю під чарівністю людей похилого віку. Тому що я знаю: ось зараз натисну його потайну кнопку і опинимося 1900 року. Або на Громадянській війні... А у дитинстві я зустрічав ветеранів Громадянської війни!

І Сесі, дивлячись на поля, на луки, думала: "Все можна віддати, нічого не шкода, щоб бути з ним разом, з цієї ночі і назавжди". І вона почула здалеку голоси батьків:«Будь обережна. Невже ти бажаєш втратити свою магічну силу? А ти її втратиш, якщо вийдеш заміж за простого смертного. Бережись. Адже ти цього не хочеш? «Так, хочу, – подумала Сесі. — Я навіть цим готова поступитися хоч зараз, якщо я йому потрібна. І не треба більше метатися світом весняними вечорами, не треба вселятися в птахів, собак, кішок, лисиць — мені треба одне: бути з ним. Тільки із ним. Тільки із ним».

Дивно, але я ніби не здатен нічого відчувати.

Ви знаєте, як пахнуть нові книжки? Палітурка, папір, шрифт? Це як свіжий хліб для голодного.

І чи може одна людина бути правою, коли весь світ упевнений у своїй правоті?

Влаштовуйте різні конкурси, наприклад: хто краще пам'ятає слова популярних пісеньок, хто може назвати всі головні міста штатів або хто знає скільки зібрали зерна в штаті Айова минулого року. Набивайте людям голови цифрами, начиняйте їх невинними фактами, поки їх не занудить, нічого, зате їм здаватиметься, що вони дуже освічені. У них навіть буде враження, що вони мислять, що вони рухаються вперед, хоч насправді вони стоять на місці. І люди будуть щасливі, бо«факти», якими вони напхані, це щось незмінне. Але не давайте їм такої слизької матерії, як філософія чи соціологія. Не дай бог, якщо вони почнуть робити висновкита узагальнення.

Це було б смішно, якби не було так серйозно.