Озеро

Я вдягнув светр і став дивитися на хвилі, які накочувалися і падали на берег. Вони падали дуже спритно, з якоюсь елегантністю; навіть п'яний не зміг би впасти на берег так витончено, як це робили хвилі.

Подібно до пам'яті, поїзд діє в обох напрямках. За лічені години він здатний повернути тобі все, що ти багато років тому залишив.

Я збирав у душі уривки спогадів, як збирають у купу осіннє листя, щоб спалити їх.

Стояли останні дні вересня, коли без жодних видимих ​​причин життя стає таким сумним.

У поїзда погана пам'ять, він все залишає позаду... Як і пам'ять, поїзд приходить і йде. І він може повернути вам усе те, що ви залишили за багато років тому.

Я зірвався з місця. Під ногами крутився пісок, вітер підхоплював мене й ніс. Ну, ви знаєте, як це буває: розставиш руки і відчуваєш, як за пальцями тягнеться вуаль вітру. На зразок крил.