Сергій Довлатов

– Лікарю, як моя теща? Що з нею? - Великий інфаркт. Стан дуже тяжкий. - Чи можу я сподіватися? - Дивлячись на що.

— Наш світ абсурдний, — говорю я своїй дружині, — і вороги людини — домашні його! Моя дружина сердиться, хоча я вимовляю це жартома. У відповідь я чую: - Твої вороги - це дешевий портвейн та фарбовані блондинки! — Значить, — говорю, — я істинний християнин. Бо Христос навчав нас любити своїх ворогів.

Моя дружина впевнена, що подружні обов'язки — це насамперед тверезість.

Ми прагнемо досконалості, а навколо тріумфує вульгарність.

Потім настав тридцять восьмий рік. Звичайно, це був моторошний час. Проте не всім. Більшість танцювала під життєрадісну музику Дунаєвського. Крім того, щороку знижувалися ціни. Ікра коштувала дев'ятнадцять карбованців кілограм. Продавалася вона на кожному розі. Звісно, ​​невинних людей розстрілювали. І все ж таки розстріл одного йшов на користь багатьом іншим. Розстріл якогось маршала гарантував підвищення десяти його товаришів по службі. На місце, що звільнилося, висували генерала. Посаду цього генерала обіймав полковник. Полковника заміщав майор. Відповідно підвищували у званнях капітанів та лейтенантів. Розстріл одного міністра викликав десяток службових переміщень. Причому спрямованих виключно нагору. Натовпи низових бюрократів підіймалися службовими сходами На заводі, де працював Федір Макарович, заарештували чоловік вісім. Серед інших – начальник цеху. Федір Макарович обійняв його посаду На фабриці, де працювала його дружина, заарештували бригадира. На його місце висунули Галину Тимофіївну. Арешти не припинялися два роки. За цей час Федір Макарович став головним технологом малого підприємства. Галина Тимофіївна перетворилася на завідувача відділу збуту.

Ми без кінця лаємо товариша Сталіна, і, звичайно, за справу. І все ж я хочу запитати — хто написав чотири мільйони доносів?

У будь-якій ситуації потрібна мінімальна частка абсурду.

Я не шкодую про пережиту бідність. Якщо вірити Хемінгуею, бідність – незамінна школа для письменника. Бідність робить людину пильною. І так далі. Цікаво, що Хемінгуей це зрозумів, як тільки розбагатів.

Свобода однаково прихильна і до поганого, і доброго.

... пекло – це ми самі. Просто цього не помічаємо.