Сергій Довлатов

З тривожним почуттям я беруся за перо. Кого цікавлять визнання літературного невдахи? Що повчального у його сповіді? Та й життя моє позбавлене зовнішнього трагізму. Я абсолютно здоровий. У мене є любляча рідня. Мені завжди готові надати роботу, яка забезпечить нормальне біологічне існування. Мало того, я маю переваги. Мені легко вдається розташовувати себе людей. Я здійснив десятки вчинків, які кримінально караються і залишилися безкарними. Я двічі був одружений, і обидва рази щасливо. Зрештою, у мене є собака. А це вже надмірність. Тоді чому ж я почуваюся на межі фізичної катастрофи? Звідки в мене почуття безнадійної життєвої непридатності? У чому причина моєї туги? Я хочу цього розібратися. Постійно думаю про це. Мрію і сподіваюся викликати примару щастя…

Жінки не люблять тих, хто просить. Принижують тих, хто питає. Отже, не проси. І по можливості не питай. Бери, що можеш сам. А якщо ні, то прикидайся байдужим.

Я переконався, що будь-яка думка закоханого бідняка є злочинною.

Він запросив її на демонстрацію на захист Сахарова. Маруся сказала: - З ким я залишу дитину? Караваєв розсердився: – Якщо кожен дбатиме лише про своїх дітей, Росія загине. Маруся заперечила: – Навпаки. Якщо кожен подбає про свою дитину, все буде добре.

Я волію бути один, але поруч із кимось...

Йосип Бродський має такі рядки: «Ні країни, ні цвинтаря, Не хочу вибирати, На Васильівський острів Я прийду вмирати...» Так ось, знайомий запитав у Грубіна: — Не знаєш, де живе Йосип Бродський? Грубін відповів: - Де живе, не знаю. Вмирати ходить на Василівський острів.

А що робити? Здібностей у мене немає. Вродитися за дев'яносто рублів я не згоден... Ну, добре, з'їм я в житті дві тисячі котлет. Зношу двадцять п'ять темно-сірих костюмів. Перегортаю сімсот номерів журналу«Вогник». І все? І здохну, не подряпавши земної кори?... Уже краще жити хвилину, але по-людськи!

Адже ми змінили суспільний устрій. Чи не географію і клімат. Не економіку, культуру чи мову. І тим більше не власну природу. Люди змінюють одні печалі на інші, тільки й усього.

Заздрісники вважають, що жінок у багатіїв залучають їхні гроші. Або те, що можна за ці гроші купити. Вони помиляються. Чи не гроші приваблюють жінок. Не автомобілі та коштовності. Чи не ресторани і дорогий одяг. Не могутність, багатство та елегантність. А те, що зробило людину могутньою, багатою та елегантною. Сила, якою наділені одні та повністю позбавлені інші...

- Як вас постригти? - Мовчки.