De Profundis

Ненависть, якщо говорити про неї з філософського погляду, є вічне заперечення, а з погляду почуттів — це один із видів атрофії, оскільки Ненависть умертвляє все, крім самої себе.

Найбільша вада в людині — поверховість. У всьому, що відбувається в нашому житті, є свій глибокий сенс.

Чи не людина існує для правил і формальностей, а правила і формальності існують для людини.

Горе і Скорбота - це рани, що кровоточать від будь-якого дотику, крім легкого торкання руки Любові, але навіть у цьому випадку кровотеча триває хоч уже і без болю.

Бути абсолютно вільним і в той же час повністю залежати від закону — ось вічний парадокс у житті людини, який можна відчути щохвилини.

Людина робить фатальні помилки не тому, що поводиться безрозсудно (хвилини, коли людина безрозсудна можуть приносити їй і найбільші удачі в житті) а якраз від зайвої розсудливості. Ось головна причина безглуздих вчинків.

Людина до всього має доходити сама — своєю власною головою та своєю власною совістю. Який сенс розтлумачувати йому те, чого він ні відчути, ні зрозуміти не може!?

Дивно поводяться боги. Не тільки наші вади обирають вони знаряддям, щоби карати нас. Вони доводять нас до смерті за допомогою всього, що ми маємо доброго, світлого, людяного, люблячого.

Найжахливіше в людині — це невміння чи небажання глянути правді у вічі.

Невже ти думаєш, що за весь час нашої з тобою дружби ти був гідний тієї любові, яку я тоді виявляв до тебе, або що я хоч на мить вірив, що ти її стоїш? Я знав, що ти її не вартий. Але Любов не виводять на торжище, не кидають на ваги торгаша. Відрада Любові, подібно до відради розуму, — відчувати, що вона жива. Мета кохання — любити, і тільки.