Гаррі Поттер та в'язень Азкабану

Твоя мати підтримала мене, коли всі від мене одвернулися. Вона була не лише обдарованою чарівницею, а й неймовірно доброю жінкою.

- Спробуй, Роне, зістрибни з вежі астрономії - на млинець будеш схожий. — І виглядатиме краще, ніж зазвичай.

Якщо я в чомусь маю сумнів, я повертаюся до початку.

- Як ти все це встигаєш? — Просто знаю ціну часу.

Наслідки наших вчинків завжди такі складні, такі різноманітні, що передбачення майбутнього і справді неймовірно важке завдання.

— Поттер перервав мене на тому, що в журналі у професора Люпіна не записано тем, які ви пройшли... — Сер, ми пройшли боггартів, червоних ковпаків, повзучих водяних та гріндилоу, — перебила Снегга Герміона. — Сьогодні ми мали приступити... — Помовчіть, міс Грейнджер, — обірвав її Снегг. — Я не питав, що ви пройшли. Мені лише хотілося вказати на безладність професора Люпіна.

— Коли ми навчалися на першому курсі, Гаррі, ми були зовсім ще зелені, безтурботні й невинні... Гаррі хмикнув. — У всякому разі, невинніші, ніж зараз.

Дивна річ час … Могутня, а коли в нього втручаються – небезпечна.

Виходить, найбільше на світі ти боїшся страху. Це похвально!

- Поттер, що ви робите в коридорі вночі? — Ходив уві сні.