Рон Уїзлі

Капелюх закликав бути хоробрими і сильними в цей тяжкий час. Легко їй казати, так? Вона ж капелюх!

- Тобто, якщо я правильно зрозумів, - сказав Гаррі, коли пояснення Рона (з супутніми жестами) наблизилося до завершення, - снітч, що спіймав, отримує сто п'ятдесят очок? — Так… — Як багато десятиочкових голів зазвичай забиває команда без урахування снітчу? — Ем, п'ятнадцять чи двадцять у іграх професійного рівня. - Якась дурість. Це порушує всі можливі засади створення ігор. В іншому правила ніби нічого, спорт як спорт, але ось снітч, який, як говориш, практично завжди приносить команді більше очок, ніж решта членів команди, і таким чином визначає результат матчу... Два ловці літають по полю, майже не взаємодіючи з іншими гравцями, і кожен з них сподівається, що йому пощастить помітити снітч першим. - Справа не в везінні! - заперечив Рон. - Потрібно, щоб твої очі рухалися особливим чином... - У цьому ні взаємодії з іншими гравцями. Невже справді так цікаво дивитися, як хтось майстерно рухає очима? І коли одному з ловців нарешті вдається спіймати снітч, то цим він знецінює роботу, виконану рештою гравців. Начебто взяли нормальну гру і додали до неї безглузду позицію, щоб хтось міг стати Найважливішим Гравцем, не вникаючи в суть і не беручи участь у загальному процесі. Хто був першим ловцем? Принц-ідіот, який хотів грати в квідич, але не міг вивчити правила?

— Думаєш, вона ще довго злитиметься на мене? — Ну, частіше говори про цей шар світла, що торкнувся твого серця, і вона заспокоїться.

— Кажу тобі, вона мене лякає. Вона знає про тебе більше, ніж ти. - Як і всі.

— Скажіть, чому, коли щось відбувається, ви троє завжди опиняєтеся поряд? — Повірте, професоре, я ставлю собі те саме питання вже шість років.

- Гей, ви! Неповнолітнім вхід заборонено! Зачини двері, холодно! - Несправедливо! - Качан! — Кого це він назвав качанами? - Заткнися! Я, між іншим, при волоссі!

- Чорт забирай, Гаррі, ти вбиваєш драконів! Якщо ти не можеш запросити дівчаток... — Знаєш, вбивати драконів простіше.

- Чому він завжди в крові? - Не знаю. Але цього разу його кров.

- Ти вирішив підкріпитися перед сном, я бачу? - У тебе коробка стояла, я спробував одну штуку. — Або двадцять...

— Ти вражає! — І завжди цей здивований тон.