Іонич

Він бачив тепер перший раз у житті і, мабуть, більше йому не доведеться бачити: світ, не схожий ні на що інше, — світ, де таке гарне і м'яке місячне світло, ніби тут його колиска, де немає життя, немає і немає. але в кожному темному тополі, у кожній могилі відчувається присутність таємниці, що обіцяє життя тихе, прекрасне, вічне. Від плит і зів'ялих квітів, разом з осіннім запахом листя, віє прощенням, смутком, спокоєм.

Бездарний не той, хто не вміє писати повістей, а той, хто їх пише і не вміє приховувати цього.

О, як мало знають ті, що ніколи не любили! Мені здається, ніхто ще не описав вірно любові, і навряд чи можна описати це ніжне, радісне, болісне почуття, і хто випробував його хоч раз, той не передаватиме його на словах. Навіщо передмови, описи? Навіщо непотрібне красномовство?

Якщо найталановитіші люди у всьому місті такі бездарні, то яким же має бути місто.