Ліс

Яке це кохання! Ось тятенька каже, що це пустощі одне, на рік, на два, каже, це заняття не більше, а там зараз щодо капіталу. Чекайся, коли вона пройде, а поки що муки приймеш.

Ох, ці трагіки! Шляхетності пропасти, а сенсу ніякого.

— Ти тоді коханців грав, що ж ти, братику, потім робив? — Після я в коміки перейшов. Та надто багато їх розлучилося; освічені здолали: із чиновників, із офіцерів, із університетів — усі на сцену лізуть. Життя немає.

Нещасливий той, хто догоджати та підсвічувати не вміє.

Дивна річ, нічого мені в житті не вдалося ні купити, ні продати, щоб мене не обдурили.

Є люди, які б'ють, і є люди, яких б'ють. Що краще не знаю.

Я, панове, не проти освіти, але й не за неї. Розбещення вдач на двох кінцях: у невігластві, і в надмірності освіти, добрі вдачі посередині.