Підозрілі пасажири твоїх нічних поїздів

— Знаєте, як говорили гностики? — зображуючи психопата, поцікавився він, тицяючи пістолетом їй у спину. - Н... н... не знаю. — Світ — не лик Божий, а диявольський обман.

Людська душа — не шкура тварини, яка від дублення стає якіснішою. Людська душа - це надчутлива, тріпотка, тендітна мембрана. Від ударів вона мертвіє і покривається шрамами. І починає боятися світу.

Ранок ще не настав, ти ще не зголодніла, але одна тільки думка про сніданок створює якийсь світанок.

Вислів Ежена Іонеско: " Розум - це божевілля найсильнішого". Письменник має рацію. Достатньо вірити в себе, щоб й інші повірили в тебе. І тоді будь- яка марення обертається істиною.

Це і є психіатрія. Спроба вичерпати воду з човна, що тоне, за допомогою наперстка.

Кінець ХХ століття до повного зносу зачепив банальну істину, суть якої найкраще сформулював Ніцше в«Сутінках ідолів»:«Що не вбиває мене, то робить мене сильнішим». Але це повна нісенітниця. У всякому разі, у примітивному сучасному тлумаченні. Щоденне страждання нікого не загартовує. Воно виснажує, людину. Робить його слабким. Уразливим.

Якщо тебе раптом ударять правою щокою, ти, ще не встигнувши нічого усвідомити, негайно б'єш супротивника. Якщо тому не пощастить, можеш його й понівечити. Але якщо ще до цього встигнеш отримати і по лівій щоці, у тебе буде час усвідомити свою злість і ти зможеш поставитися до свого тіла як до чужого, з холодною головою. Тому й говориться: підстав ліву щоку.

Зосередитися на чужому болю, щоб зректися свого.

Є дуже простий спосіб не вляпатися у лайно. Не чіпати його.

Нічого не робити — справжня розкіш.