Спогади Леонардо да Вінчі про раннє дитинство

Тому Леонардо міг бажати тільки висловити, що те, як люблять люди, не є справжнє, безперечне кохання ; що має любити так, щоб спочатку придушити пристрасть, піддати її роботі думки і лише тоді дозволити розвинутися почуття, коли воно витримало випробування розуму.

Великий Леонардо взагалі у деяких речах усе життя залишався дитиною; кажуть, всі великі люди зберігають у собі щось дитяче.

Коли хлопчик спочатку спрямовує свою допитливість на статеве життя, його інтерес зосереджується на своєму статевому органі. Він вважає цю частину свого тіла надто цінною та важливою, щоб подумати, що в інших людей, з якими він так однаково відчуває, його могло не бути. Так як він не може здогадатися, що є ще інший рівноцінний тип статевого пристрою, він повинен припустити, що всі люди, а також жінки мають такий же член, як і у нього. Цей забобон так міцно укорінюється в молодому досліднику, що він не руйнується навіть спостереженням статевих органів маленьких дівчаток. Очевидністьговорить йому, принаймні, що тут щось інше, ніж у нього, але він не в змозі примиритися зі змістом цього відкриття, що дівчинки не мають члена. Уявлення, що член може бути відсутнім, йому страшно і нестерпно, він приймає тому примирююче рішення: член є й у дівчаток, але ще дуже маленький, потім він ще виросте. Якщо при подальшому спостереженні він бачить, що це очікування не виконується, йому представляється ще інша можливість: член був і у маленьких дівчаток, але він був відрізаний, на його місці залишилася рана. Цей крок теоретично використовує вже власний досвід болісного характеру; він чув за цей часзагрозу, що йому відріжуть дорогоцінний орган, якщо він занадто багато ним цікавитиметься. Під впливом цієї загрози кастрації він перетлумачує своє розуміння жіночих статевих органів; з цього часу він тремтить за свою чоловічу стать і зневажає при цьому нещасних створінь, над якими, за його поняттями, вже зроблено жахливе покарання.