Позитивні цитати

Для споживача примус на щастя та задоволення є еквівалентом традиційного примусу до праці та виробництва. Все більше він проводить життя в оновленні власних потреб і добробуту. Якщо він про це забуде, йому обов'язково нагадають, що не має права не бути щасливим. Інакше він ризикує задовольнитись тим, що має і стати асоціальним.

Моя мама завжди говорила мені:«Усміхнися та зроби щасливе обличчя». Говорила... моє призначення — приносити радість та щастя у цей світ.

- Як це називається, коли в тебе всередині тепло, ти всім задоволений і хочеш, щоб усе лишалося так, як є? — Гадаю, це називається щастям.

Щастя любити і бути коханою. Можливість піклуватися про коханих та отримувати турботу від них. Стати єдиним цілим з тим, хто найдорожчий у світі.

Якщо у відсутності людини ви абсолютно байдужі до неї, а її присутність п'янить вас щастям, що ж відбувається насправді?

Особу мою виліпили літаючі ліжка, гогочливі відьми та заливисті пташки. У поєднанні з жахливою кінохронікою Голокосту, яку демонстрували у нас у храмі, а також — розповідями про кущі, що горять, співають горлиці і моря, що розступаються: чарівні історії міцно надрукувалися в мені своєю втішною силою. Я росла дівчинкою несміливою, найповніше щастя переживала лише в книгах: їхній відкритий світ манив мене і приймав до себе.

Джефі дістав пакетик чаю, китайського, сипнув у бляшаний чайничок, попутно розводячи багаття, для початку маленьке - сонце ще світило на нас, - зміцнив у камені довгу палицю, підвісив казанок, незабаром вода закипіла, чай був заварений, і ми стали пити його з бляшанки. Я сам набирав воду з джерела, холодну і чисту, як сніг, як кришталеві повіки вічних небес. Ніколи в житті не пив такого чистого і свіжого чаю, його хотілося пити ще й ще, він чудово вгамовував спрагу і розтікався теплом по тілу. - Тепер розумієш, чому на Сході так люблять чай, - сказав Джефі. – Пам'ятаєш, я розповідав про цю книгу: перший ковток –радість, другий – щастя, третій – спокій, четвертий – безумство, п'ятий – екстаз.

Мені казати вам, що з того моменту всі троє жили щасливо? Я цього не скажу, бо так не буває. Але щастя вони мали.

Він сміявся, піднявши підборіддя і похитуючи головою. Бог-Отець осяяв його сяйвом слави, і сонячні промені прямували крізь вітраж услід за його рухами, животворячи освітлені лики Авраама, Ісаака і знову Бога-Отця. Від сміху в нього виступили сльози, і перед очима множилися райдужні кола, спиці, арки. Піднявши підборіддя і примружившись, він міцно, в обох руках, тримав перед собою макет шпиля – о радість… – На півжиття чекав я цього дня!

Майбутнє обов'язково принесе щастя кожному, хто в нього вірить, хто йде до нього своїм непростим шляхом, спотикається, іноді навіть падає, але все одно зберігає віру в добро та бажання нести це добро людям.