Майкрофт Холмс

— Порівнювати було нема з ким, поки батьки не віддали нас до школи. - Це була помилка. - Страшна! Цікаво, що вони думали? — Можливо, нам потрібні друзі. — О так, як з'ясувалося, тобі не чужий цей вид стосунків. - А тебе він не приваблював? Ніколи? - Якщо навіть ти здається мені тупуватим, уяви, яке мені з рештою, Шерлок. Я живу у світі акваріумних рибок. - Так, але мене не було два роки... - І що? - Ну не знаю. Я подумав, може ти собі... рибку завів?

— Ну як твоє вигнання, братику? — Я відсутня лише чотири хвилини. - Я сподіваюся, ти засвоїв урок?

- Я інший Холмс. — Тобто вас ще й двоє?

- Хочете чай? — Дякую. — Чайник геть там.

Це нелегко для великого розуму — допустити чиюсь перевагу.

Правда рідко буває чистою та ніколи простою.

— Не знав, що ти говориш по—сербськи. — Вивчив. Проста мова. Слов'янське коріння, багато запозичень із турецької та німецької. Вистачило кілька годин. — Втрачаєш форму. — Вік, брате мій. Усі ми старіємо.

Війна не переслідує вас, доктор Вотсон. Ви переслідуєте її.