Шерлок Холмс

Мій мозок бунтує проти відсутності роботи. Застій згубний.

— Замовчіть, місіс Хадсон. - Я й слова не сказала. - Ви формулюєте питання. Ваш розумовий процес викликає фізичний біль.

— Здається, місіс Хадсон дізналася про його дружину в Данкастері... — Що буде, коли вона дізнається про дружину в Ісламабаді?

— Спочатку надішліть ваших хлопців. - Навіщо? — Мені не подобається чисельна перевага дурнів у домі!

— Порівнювати було нема з ким, поки батьки не віддали нас до школи. - Це була помилка. - Страшна! Цікаво, що вони думали? — Можливо, нам потрібні друзі. — О так, як з'ясувалося, тобі не чужий цей вид стосунків. - А тебе він не приваблював? Ніколи? - Якщо навіть ти здається мені тупуватим, уяви, яке мені з рештою, Шерлок. Я живу у світі акваріумних рибок. - Так, але мене не було два роки... - І що? - Ну не знаю. Я подумав, може ти собі... рибку завів?

О, може бути я і на боці ангелів, але навіть на мить не подумай, що я один з них.

— Я тобі казав, не розумь! — Я не можу відкриватись і закриватися, як кран!

Шанувальники – незамінне джерело пліток.

- Коли ми домовлялися? - Вчора. - Вчора мене не було вдома, я був у Дубліні! - Не моя вина, що ти не слухав.

Нас усіх переслідують привиди минулого, Ватсон, що затьмарюють нам сонячні дні.