Шерлок Холмс

— Ти божевільний!
— Щойно здогадався?

— У тебе такий гумор?
— Хотів зламати кригу.
— Веселість тобі не личить - лід звичніший.

— Холмсе, звідки ви знали, що я знайду? — Ви мене не знайшли. Ви обрушили на мене будівлю.

- Я можу довести, що ти створив цілком фальшиву особистість! — О, просто накладіть на себе руки. Це набагато легше.

— Сказати тобі те, що ти вже знаєш? - Ні, доведи, що це відомо тобі.

-...Ми повинні йти, Холмсе. - Звичайно, йдіть. - А ви? – А я помилуюсь тут видами. На самоті. – У горах одному небезпечно. – Не більше, ніж скрізь у нашому недосконалому світі.

— Він пропонував гроші за шпигунство за мною? - Так... - Ти взяв? - Ні... - Шкода, ми могли б поділити їх, подумай наступного разу...

— Тут сліди кінчаються. Незрозуміло, куди вони пішли далі. Зрештою, це нічого не дає. — Ви маєте рацію, Андерсен. Нічого. Крім розміру взуття, зростання, ходи та швидкості ходьби!

— Ти лаявся з банкоматом? — Я лаявся, а йому не було куди подітися.

Робота — найкращі ліки від смутку.