Артур Пендрагон

— Ти навіть не уявляєш, скільки разів я рятував тобі життя. — Якщо я колись стану королем, то зроблю тебе придворним блазнем.

— Коли ти сам станеш королем, тоді ти й зрозумієш, що такі рішення доводиться приймати. Королівству загрожують темні сили. — Я знаю, що чаклунство — це зло, батько, як і несправедливий суд. Так, я буду королем, я ще не знаю яким, але я знаю, в якому Камелоті я хочу жити — у ньому покарання відповідатиме злочину.

— Потрібно сховати батька. — Чому б не замаскувати його? - Це спрацює. — Можна переодягнути його жінкою. - Інші пропозиції? - Переодягти його слугою. - Так краще.

Камелот побудований на довірі та відданості. Ніхто не зруйнує його, доки ми дотримуємось цих ідеалів.

— Не будь таким боягузом! — Якщо я помру, то ти назвеш мене героєм? — Мабуть. — Але поки що я живий, я боягуз. — Боюся, що так заведено. Славу отримуєш тоді, коли не можеш їй насолодитися.

— Я завжди думав, що в іншій ситуації ми були б хорошими друзями. — Так... — Якби ти не був самовдоволеним пихатим бовдуром.