Мерлін

— Ти навіть не уявляєш, скільки разів я рятував тобі життя. — Якщо я колись стану королем, то зроблю тебе придворним блазнем.

— Коли ти сам станеш королем, тоді ти й зрозумієш, що такі рішення доводиться приймати. Королівству загрожують темні сили. — Я знаю, що чаклунство — це зло, батько, як і несправедливий суд. Так, я буду королем, я ще не знаю яким, але я знаю, в якому Камелоті я хочу жити — у ньому покарання відповідатиме злочину.

— Потрібно сховати батька. — Чому б не замаскувати його? - Це спрацює. — Можна переодягнути його жінкою. - Інші пропозиції? - Переодягти його слугою. - Так краще.

Ти бачиш, як радіє і страждає твоє дитя. У його невдачах ти бачиш свої власні. Для своїх дітей ти бажаєш щастя, ти хочеш захистити їх від страждання та болю.

Камелот побудований на довірі та відданості. Ніхто не зруйнує його, доки ми дотримуємось цих ідеалів.

- Хто такий? — Що за дурне запитання ти ставиш? Я той, хто є, той, ким я був і той, ким завжди буду!

— Я завжди думав, що в іншій ситуації ми були б хорошими друзями. — Так... — Якби ти не був самовдоволеним пихатим бовдуром.

— Що дивного в жертві? —... це жінка. — Іноді я шкодую, що такий дар дістався саме тобі.

— Не будь таким боягузом! — Якщо я помру, то ти назвеш мене героєм? — Мабуть. — Але поки що я живий, я боягуз. — Боюся, що так заведено. Славу отримуєш тоді, коли не можеш їй насолодитися.