Джеймс Моріарті

— Ти… Ти ніколи не відчував болю, правда? Чому ти не відчував болю? — Біль відчуваєш завжди, Шерлок, але його не треба боятися. Біль, смуток, втрати, смерть - все це добре, добре. Сперечатись не буду, Шерлок зануда. Сміюся і ридаю. Холмс умирає. Ну, Шерлок, давай, помирай. Одне невелике зусилля і все буде позаду. Мертвим бути добре, Шерлок. Ніхто тебе не дістає.

Тобі відомо, що пил здебільшого складається з людської шкіри? На смак завжди різна. Шкіра повинна бути свіжою, похрусткою. Ось що являють собою люди — пил, що літає в повітрі. І вона всюди лізе! У кожному вдиху, у кожному сонячному промені — скрізь відпрацьований Хомо Сапієнс.

Тривога! Червона тривога! Велика, величезна червона тривога! Клінгони атакували нижню палубу! А ще ковбої у чорних капелюхах та Дарт Вейдер. Не хвилюйтесь, я вже тут! Я вже тут! Ви на мене сумували? Сумували за мною? Сумували за мною? Сумували за мною? Сумували за мною? Сумували за мною? Сумували за мною? Сумували за мною?

Хочу подивитися, як вони за мене борються: "Він любить мене більше!" Вони часом такі милі, ці люди, правда? Ну, ти знаєш... У тебе є Джон. Я, мабуть, теж співмешканця заведу.

— Вибачте. Невдалий день для смерті... - О? Виникли варіанти краще?

— Ти божевільний!
— Щойно здогадався?

- Я можу довести, що ти створив цілком фальшиву особистість! — О, просто накладіть на себе руки. Це набагато легше.

Це твоя слабкість – ти завжди хочеш, щоб усе було по-розумному.

— Сказати тобі те, що ти вже знаєш? - Ні, доведи, що це відомо тобі.

У світі зачинених дверей той, хто має ключ, — король. І, люба, ти маєш побачити мене в короні.