Елізабет Беннет

— Я б хотіла... Я б воліла вийти заміж за коханням. — Упевнена, що так буде. Тільки постарайся полюбити багатія. - Добре, я постараюся. Щоб ти була задоволена. А що ти? — Тільки дуже сильне почуття змусить мене одружитися. Тому... я закінчу свої дні старою дівою. Навчатиму твоїх діточок вишивати подушки і погано музицировать.

Якби ви був єдиним чоловіком на Землі і то не в змозі були б умовити мене вийти за вас заміж!

— А чим викликане ваше запитання? - Спробою зрозуміти вас, містере Дарсі. — І це вам вдається? - Анітрохи. Думки про вас такі різні, що я просто збентежений. — Я допоможу вам запровадити ясність у майбутньому.

Я б пробачила йому його гордість, не зачепив він мою.

— Я тільки-но погодилася танцювати з містером Дарсі?! — Не маю сумніву, що ти знайдеш його дуже люб'язним! — Що мене зовсім не влаштовує! Адже я поклялася його вічно зневажати!

— Я не зміг роздивитись у вашій сестрі навіть маленьких спалахів закоханості! — Вона дуже сором'язлива. — Бінглі теж боязкий. І він подумав, що її почуття мало глибоко. — Моя сестра навіть мені не показує своїх почуттів!

— Цікаво, а хто першим виявив, що поезія вбиває кохання? — Я думав, поезія кохання живить. — Міцне, пристрасне кохання, мабуть. Але легкої прихильності вистачить одного поганого сонета для того, щоб померти. — А що, на вашу думку, може її зміцнити? — Танці. Навіть нехай обидва партнери майже нестерпні.

Згадуй про минуле тільки тоді, коли це приносить тобі задоволення, і думай про майбутнє тільки тоді, коли воно дарує нам надію.