Кетрін Пірс

- Ти надто далеко зайшла, тобі не здається? Олена може прийти будь-якої миті. – Це найвеселіше, Стефане.

Потрібно завжди бути на крок попереду свого ворога.

Не плутай той факт, що ми не спалили тебе уві сні, з довірою.

Я люблю тебе, Стефане. Ми знову будемо разом. Обіцяю.

Привіт, Джоне. Прощай, Джоне.

— Ти ревнуєш, що я була з твоїм братом? - Вже не ревну. Тільки не тебе, більше не тебе.

- Я приїхав у це місто, бажаючи знищити його, а сьогодні... я зрозумів, що хочу захистити його. Як це сталося? Я не герой, Олена. Я не добрий. У мені цього немає. – А може, є? - Ні. Ні, це доля мого брата. І твій. І Бонні.

Любов змушує робити шалені речі, Стефан.

Життя надто жорстоке. Якщо ми перестанемо вірити в кохання – навіщо тоді жити?

Поцілуй мене чи... убий, хоча ми обидва знаємо, що ти здатний лише на перше...