Сем Вінчестер

- Що ти робиш? — Намагаюся читати по губах. Стій, сальса штанина... — Ти не читаєш по губах. - Не читаю.

- Чуєш, герой, тобі треба відіспатися. Я попрацюю, а ти знайди мотель і поспи. Добре? - Що б я не робив, Дін, Глюцифер не затикається. - Навіть зараз? - Так, зараз він співає "Сходи в небо ". - Класна пісня. — Але не вп'ятдесяте поспіль.

- Класна у вас робота, хлопці. — Бути мисливцем — не робота, Адаме. Це життя. Ти вчишся на медика. У тебе є дівчина, друзі? (Адам киває). Більше ні. Якщо ти цим займатимешся, то не зможеш дозволити собі жодних зв'язків. Ніколи. Це слабка ланка. Ти підставиш цих людей під удар, вб'єш їх. Така ціна. Ти без оглядки пориваєш із усіма.

— Дін... ти мене... — І ти мене... — Хлопці, може, поїдемо, га? А то я зараз розривуся!

— Чи можна я її вб'ю? - Не на людях.

— Сем, я не менше за тебе хочу розрахуватися з Гадріелем. Але твоє життя дорожче. Знаєш, перебування людиною змінило моє ставлення не лише до їжі. Воно змінило моє ставлення до тебе. У сенсі тепер я розумію твої переживання. - Це ти про що? — Єдина людина, яка лажала ще частіше і крутіше, ніж ти... це я. І тепер я знаю, як це відчувати провину. Знаю, як це... Тепер мені відомо, як це шкодувати, Сем.

- Що з тобою? Ти що, напився? - Ні!... Так. — Та що з тобою сталося? - Я знайшов магазин зі спиртним... - І? - І випив його. (- Я знайшов винний магазин. - І? - І осушив його.)

Я тут подумав... скільки ж нечисті існує лише тому, що люди вірять у неї?

— Пам'ятаєш Попелюшку? Гарбуз перетворюється на карету, а миші - на коней. — Чувак, а ще педерастічніший ти бути не можеш?... Не здумай відповідати.

— Ти співаєш«Металіку»? — Це мене заспокоює.