Сем Вінчестер

— Чи можна я її вб'ю? - Не на людях.

— Сем, я не менше за тебе хочу розрахуватися з Гадріелем. Але твоє життя дорожче. Знаєш, перебування людиною змінило моє ставлення не лише до їжі. Воно змінило моє ставлення до тебе. У сенсі тепер я розумію твої переживання. - Це ти про що? — Єдина людина, яка лажала ще частіше і крутіше, ніж ти... це я. І тепер я знаю, як це відчувати провину. Знаю, як це... Тепер мені відомо, як це шкодувати, Сем.

- Що з тобою? Ти що, напився? - Ні!... Так. — Та що з тобою сталося? - Я знайшов магазин зі спиртним... - І? - І випив його. (- Я знайшов винний магазин. - І? - І осушив його.)

— Та гаразд, Боббі! Нікому не потрібна ця фотографія. — Підтримую. — Мовчати! Ви моє пиво хвилюєте. До того ж, треба мені хоч щось на згадку про ваші жалюгідні морди. — Ха! Приємно, що тут оптимісти!

— Дін, тягни тазик. — Знайшов щось? — Ні, блюватиму.

- Як плече? - Розкішно!

— Я не можу зупинитися зараз. — Можеш. Береш і зупиняєшся.

— Не даси мені померти спокійно? — Просто не дам померти.

— Джерсійський диявол? Я думав, це нісенітниця, місцева небилиця! — Розповіді про зустрічі з ним існують у тих краях ось уже понад 200 років. За однією версією у нього крила кажана, за іншою — роги та хвіст і ось ще... Кінська голова! — У газеті скоріше голова Чубакки... Цією тварюки тільки з Трансформером махатись!

— А ти чого так збудився? - Стріптизерки, Семі, стриптизерки. У справі замішані дівчатка зі стриптизу, нарешті!