Співаючі в тернику (The Thorn Birds)

Я сама так влаштувала свою долю, мені нема кого звинувачувати. І ні про одну хвилину не жалкую.

Все відчувати, на все відгукнутися - і від усього відмовитися.

Адже тільки тому, хто хоч раз послизнувся і впав, відомі мінливості шляху.

Той, кому нема чого втрачати, може всього добитися, того, хто не чутливий до болю, ніщо не поранить.

Сказати«так», віддати себе у його владу, а потім бачити, як він переконається, наскільки вона неспроможна, і відсахнеться? Нестерпно! Він зрозуміє, яка вона насправді, і це вб'є його кохання. Нестерпно - погодитися і під кінець бути відкинутою раз і назавжди. Куди краще відкинути саму.

Зрозуміти, у чому помилка, ще означає її виправити.

І вона все твердила собі: все мине, час зцілює рани, але не вірила в це.

Краї прірви зімкнулися, дихати нема чим. Стоїш на дні і розумієш — надто пізно.

Не розумію, звідки в тебе така влада над моїм неіснуючим серцем?

Адже всі дерева здаються однаковими лише тим, хто не знає, як серце може відзначити та запам'ятати у безкраїх лісах одне єдине дерево.