Великий Гетсбі

Невмілий водій доти в безпеці, доки йому не потрапить назустріч інший невмілий водій.

З першим осіннім холодком життя розпочнеться спочатку.

Не знаю, чого тут було більше — безтурботності чи недомислу. Вони були безтурботними істотами, Том і Дезі, вони ламали речі і людей, а потім тікали і ховалися за свої гроші, свою всепоглинаючу безтурботність або ще щось, на чому тримався їхній союз, надаючи іншим прибирати за ними.

Він пройшов довгий шлях, так близько підійшов до своєї мрії, що вона вже не могла вислизнути від нього. Але він не знав, що вона залишилася позаду.

— Ви нікуди не придатний водій, — розсердився я. – Не можете бути обережнішими, так не беріться керувати машиною. – Я обережна. — Як би не так. – Ну, інші обережні, – безтурботно зауважила вона. – А це тут до чого? — Вони поступатимуться мені дорогою. Для зіткнення потрібні двоє. — А раптом вам трапиться хтось такий же необережний, як ви самі? — Сподіваюся, що не трапиться, — сказала вона. – Терпіти не можу необережних людей. Ось чому ви мені подобаєтеся.

Я досі побоююся упустити щось, якщо забуду, що чуття до основних моральних цінностей відпущене природою не всім однаково.

Ми наче човни намагаємося пробитися в сьогодення, але нас безжально відносить у минуле.

Це велика перевага — бути тверезою, коли всі п'яні навколо. Не наговориш зайвого, а головне, якщо заманеться щось собі дозволити, зумієш вибрати час, коли ніхто вже нічого не помічає або всім начхати.

Вони ламали речі і людей, а потім тікали і ховалися за свої гроші і свою безтурботність.