Загострені кепки / Гострі козирки

— Я прийняв би твою кулю. Я заслужив на неї. — Ти залишишся тут зі своїми думками, зі своїм життям та війною. Я рада, що не вбила тебе, це було б милосердям.

— Їй потрібна допомога. - Боже! Вона ж Шелбі! Вона ж сестра диявола Гострих козирків! — Але сама вона ангел.

— Вдома люди зовсім інші. - В сенсі? — Спокійніше, беззахисніше.

- Томмі, я хочу, щоб серед усіх людей у ​​світі саме ти оцінив мою сміливість. — Сміливість — це бути в тих місцях, де не були інші чоловіки. А про Ліззі Старк такого сказати не можна.

- Ти тепер і стрибки підтасовуєш? А дозвіл на це від Біллі Кімбер отримав? А? Тоді що за справи? Думаєш, нам по зубах і китайці, і Біллі Кімбер? Так у Біллі ціла армія! - Я думаю, Артуре. Це моя робота. Я вважаю. Щоб тобі не довелося.

— Це я їх убила, я себе не контролювала. - Ти живеш серед чудовиськ. — Ні, чудовисько намагалося мене зупинити.

— Згідним ірландцям та королю потрібна смерть однієї людини. Чому він? — А ти питав, чому у Франції? - Так. - Так треба. - А чому я? - Так треба.

— А хто розповів усі поліції? — Знаєш, Джоне, враховуючи, який я розумний, виходить, що це міг бути тільки я.

- Підніміть руки ті, хто воював у Франції; ті, хто стояв пліч-о-пліч зі своїми товаришами і бачили, як вони помирають, підніміть руки. Кров, пролита на полях Фландрії, річки вашого поту, і комусь із вас дісталася нагорода? Може, вам? - Ні! — Може, вашим дружинам? — Ні, ні! — То кому ж тоді? Вони є серед нас? - Ні! — Чи вони сидять по будинках, у комфорті, з набитими животами, коли ви намагаєтеся наскрести жалюгідні гроші на взуття вашим дітям? І що вони пропонують вам за ваші жертви? Вони урізають вам платню! Ось ваша винагорода.

— Я більше не чую лопати за стіною... Ти допоможеш мені? - Допомогти з чим? - З усім. З усім цим хаосом, грібаним життям, бізнесом... Я знайшов тебе, а ти знайшла мене — ми допоможемо одне одному.