Загострені кепки / Гострі козирки

— Ти думаєш, я повія? - Всі ми повії, Грейс, ми просто продаємо різні частини себе.

- Сподіваюся, ти пам'ятаєш, хто він? Він обрізав людям вуха та язики. - Я пам'ятаю, хто він! — Проблема роботи під прикриттям полягає в тому, що важливо пам'ятати, хто ти.

Я був такий близький. У мене майже все вийшло, чорти забирай... О, і ця жінка, так... Жінка, яку я люблю... І я був близький. У мене було все на світі, чорти забирай!

Це велика помилка — косо дивитись на Томаса Шелбі.

Ми люди й з нас вистачить!

- Я люблю тебе. - Це пройде, Грейс. Все проходить...

— Отже, на вашого брата чекає петля, а вашого кузена п'ять років за підпал. Крім того, всі ваші люди зараз у сум'ятті, як у Бірмінгемі, так і в Лондоні. - Чого ви хочете? - Чого я хочу? Я вас не розумію. — Я вже погодився вчинити вбивство заради вас. То чого ви хочете від мене? — Чи бачите, в чому справа, угода та гарантії — трохи різні речі, чи не так? Розумієте, я став погано спати і справа тут не в запаху чи шумі. Мене мучать сумніви, усвідомлення того факту, що Томмі Шелбі не боїться смерті. Таким чином, загрожувати вашому життю буде явно замало. Щоб змусити вас підкоритися мені у певнийдень, мені потрібно керувати долями ваших рідних.

Моя голова як баржа, навантажена вугіллям та залізом. І коли вона нахиляється, вантаж ковзає то до одного борту, то до іншого, і зрештою баржа перевертається. Ось і моя голова, як ця бісова баржа — хитається, хитається і перевертається, і я нічого зробити не можу.

Машини не коні – у них немає серця, з ними не поговориш.

— У Лондоні балакають, ніби ти ходиш нічними вулицями Бірмінгема голим, розкидаєш гроші й говориш із мерцями. А ще, що ти нахабнів настільки, що вважаєш за можливе викликати євреїв у будиночок сільської місцевості, де ти живеш, і вказувати їм які ціни ставити. — Ну, ти ж прийшов. — А може, я просто проходив повз мене?