Фільм

Щодня я говорю собі, що щось має статися. Я прорвусь. Або хтось прорветься до мене.

— А куди ти йдеш? — Не знаю... — Ну, тоді нам по дорозі. Я теж не знаю, куди їду.

Я знайшла, де живе Сонце. У моєму серці.

Мене, бачите, не цікавить кінцева мета, мене цікавить сам процес!

— Один удар ногою в щелепу, і його забрали б на ношах! - Це Кавказ. Усі мають гарячі голови. Ну погомоніли і розійшлися. Людина прийшла слухати музику, а ти її ногою в щелепу.

- Про тебе правду розповідають? Говорять, твоя мати безсмертна богиня. Кажуть, тебе не можна вбити. — Я б тоді, на твою думку, тягав щит? (— А правду кажуть, що Ваша мати безсмертна богиня? І що убити ніхто не може Вас? — Якби це було правдою, закривався б я щитом?)

— Шлюб — це просто аркуш паперу. - У нас це був спосіб сказати: "Я люблю тебе!" - Ну, а в нас це спосіб сказати: "Ой, я залетіла!"

- Що тут відбувається? — Скажімо, це не найгірше, за що ти мене застукала.

Якщо людина щось сприймає як рабство, то він і є раб.

- Ви впевнені, що це модно? - Це стильно. Мода проходить як швидкий поїзд.