Фільм

А прізвище моє — прізвище моє надто відоме, щоб я його називав!

— Мені написав хлопець із«Друзів»! - Художник? - Ні, блін, Чендлер Бінг!

[Лист Часу] Час... Кажуть, ти лікуєш усі рани, але мовчать про те, як ти руйнуєш усе хороше у світі, як перетворюєш красу на тлін. Для мене ти — ніщо інше, як скам'яніле дерево. Ти мертва тканина, яка не розкладається. Ти ніщо. [Відповідь Часу] Якщо Любов – творець, а Смерть – руйнівник, то я [Час] – лише острів між ними. Ти не розумієш час, ніхто не розуміє час. Ейнштейн був близьким до істини, назвавши мене ілюзією. Ти не справедливий до мене, Говарде. Знаєш, чому ти написав мені? Тому що я потрібний тобі. Всі ви тільки ногоєте і скаржитесь:«у мене мало часу»,« життя коротке»,«ой, дивись, сивина пробивається»... Знаєш, день страшенно довгий і мене надміру. Я – дар тобі! І хоча ти стоїш тут і зневажаєш мене, я обдаровую тебе, а ти витрачаєш мене. На що?! Знаєш, це я маю надсилати тобі гнівні листи.

Я був готовий до всього, крім Тебе.

- Тут удачу вважають образою? — Удача для одного завжди невдача для іншого.

— Мені не дуже подобається такі фільми. - Які? - Фільми із субтитрами. - Що? У твоїй школі не вчили читати?

Я не бачу тебе, але я знаю, що ти тут. Відчуваю. З самого приїзду я відчуваю, що ти бовтаєшся десь поблизу. Хотів би я побачити твоє обличчя, зазирнути тобі у вічі, сказати тобі, що тут добре. Добре просто до чогось торкнутися. Ось прохолодно, приємно... Покурити, випити кави. А зробити це одночасно – просто фантастика. Або малювати: знаєш, береш олівець і проводиш жирну лінію, а потім – лінію тонша, разом виходить красиво. Або коли замерзли руки, потираєш їх, дивись, це здорово, так приємно! Стільки чудових речей! Але ти не тут, це я тут. Хотів би я, щоби ти був тут. Хотів би, щоби поговорив зі мною. Тому що я друг. Companero!

— А що ти хочеш зробити перед смертю? - Жити. Цього мені вистачить.

— Як часто ви користуєтесь цією ногою? — Зазвичай через крок.

Ми всі шукаємо місце, де можна сховатися і дивитися на життя здалеку.