Фільм

Я сімдесятирічна жінка. У мене плани і на дітей, і на онуків. Що ти за жінка, якщо ти не маєш планів ні на сина, ні на його батька?

Я хочу поділитись теорією, яку нещодавно створив. Я займався класифікацією біологічних видів і дійшов висновку, що ви не ссавці. Адже всі тварини планети Земля інстинктивно пристосовуються, знаходять рівновагу із середовищем проживання, але... людина не така. Зайнявши якусь ділянку, ви розмножуєтеся, доки всі природні ресурси не будуть вичерпані. Щоб вижити, вам доводиться захоплювати все нові та нові території. Є один організм на Землі зі схожою звичкою. Знаєте, який? Вірус. Людство — це хвороба, ракова пухлина планети, а ми — ліки.

Мені здавалося, що краще вже не може бути, як він обійняв мене ззаду.

Життя — це комедія, написана письменником—садистом.

— Я не збираюся боротися з дитиною! — Я не дитина! Я син Люцифера. Я мисливець. Я Вінчестере!

Злодійство носить багато масок, і найнебезпечніша — маска чесноти.

— Де ти, Дене? — Тут. — Який час? — Зараз. — Хто ти? — Цей момент.

Серпня, якщо вам зроблять пропозицію – не говоріть надто швидко«так», це непристойно. Алелі, якщо вам зроблять пропозицію, не кажіть відразу«ні», це неввічливо.

— Йому погано? — Ні, йому добре. — Добре? — Живим все добре.

Хочеш сховати дерево — сховати його в лісі.