Султан Сулейман I Чудовий

- Хюррем моя! Веселощі, радість, вічне свято! Мій ясний місяць! Моє світло у пітьмі! Моє сяюче сонце! Моя свічка! Мій помаранче милий! Ніжний та запашний! Володарка душі моєї! Ти мій наставник, друже! Ти пані! Володарка! Центр світобудови! Я твій раб і навіки їм залишусь! — Ти для мене написав? Ти маєш дар великого поета! — Важливо не«хто написав», а той, хто мене надихнув!

Довіра, як і серце, є палац, зроблений зі скла. Одного разу ти бачиш, як він розбивається, і тоді кожен із мільйона уламків встромляється в душу людини.

Мускус мій, бурштин, моя кохана, блиск місяця, моя рідна, моя прекрасна Пані, життя моє, колосок мій, чарівність, райський напій, рай мій, весна моя, радість моя, день мій, троянда моя. Ах, усміхнена троянда моя, сонце моє, свічка моя, таємниця моя, Пані моя, моя Султанша.

Я керую світом на трьох континентах, але виявляється, я не можу керувати коханою, яка піднімає повстання на знак свого кохання!

— Якщо я твій Рай на землі, то хто ж ти для мене, Хюррем? — Мені це відомо, і я твій рай. Але іноді я і Пекло твоє...

Братів треба захищати.

— Ну, припини, у мене багато роботи. — Ібрагім чи Хюррем — із ким краще працювати? — Ти ревнуєш до Ібрагіма? — Звичайно, він бачить частіше за мене мого султана. — Доведеться тобі змиритись.

Новий день – новий світ. Потрібно діяти.

Не можна недооцінювати нашого ворога. Будь він хоч мурашкою, сприймайте його так, ніби він лев. Ніколи не слід забувати про це. Отоді перемога буде нашою.

Такою вона була жінкою, що її очі проникали в моє серце, губи, в мій розум. Навіть єдиний погляд я не проміняв би ні на що на цьому світі. Щоразу, коли вона вимовляла«Сулейман», я опинявся у Раю.