Чудовий вік

Я – Хюррем. Я не вибачаю.

- Хюррем моя! Веселощі, радість, вічне свято! Мій ясний місяць! Моє світло у пітьмі! Моє сяюче сонце! Моя свічка! Мій помаранче милий! Ніжний та запашний! Володарка душі моєї! Ти мій наставник, друже! Ти пані! Володарка! Центр світобудови! Я твій раб і навіки їм залишусь! — Ти для мене написав? Ти маєш дар великого поета! — Важливо не«хто написав», а той, хто мене надихнув!

Довіра, як і серце, є палац, зроблений зі скла. Одного разу ти бачиш, як він розбивається, і тоді кожен із мільйона уламків встромляється в душу людини.

Моєму пронизаному серцю немає на світі ліків. Душа моя жалібно стогне, як сопілка в устах дервіша. І без обличчя твого милого я як Венера без сонця Або маленький соловушка без троянди нічний. Поки читала вашого листа, сльози текли від радості. Може, від болю розлуки, а може, від подяки. Адже ви наповнили чистий спогад коштовностями уваги, Скарбницю серця мого наповнили ароматами пристрасті.

Мускус мій, бурштин, моя кохана, блиск місяця, моя рідна, моя прекрасна Пані, життя моє, колосок мій, чарівність, райський напій, рай мій, весна моя, радість моя, день мій, троянда моя. Ах, усміхнена троянда моя, сонце моє, свічка моя, таємниця моя, Пані моя, моя Султанша.

Ворогів ти знаєш, друзів стережись.

Я керую світом на трьох континентах, але виявляється, я не можу керувати коханою, яка піднімає повстання на знак свого кохання!

Наш притулок — це кохання. Наш порятунок у ній.

— Якщо я твій Рай на землі, то хто ж ти для мене, Хюррем? — Мені це відомо, і я твій рай. Але іноді я і Пекло твоє...

Братів треба захищати.