Книга / твір

Зрештою ми самі визначаємо цінність речей. І вартість жодної з речей ніколи не буде вищою, ніж цінність людського життя.

Люди як кораблі в морі. Їх підносить один до одного, то відносить. Навіть коли корабель здається нерухомим - він або віддаляється, або наближається.

Люди намагаються менше страждати, а не ставати щасливішими.

Люди поспішають заповнити свій новий будинок чужорідними речами, начинити чужою йому енергетикою, тим самим назавжди вбити свій світ удома, його живу душу.

Старий жарт смерть, а кожному знов.

Тіло її тут, візьміть його; а душа тепер не ваша: вона тепер перед суддею, який милосердніший за вас!

Коли я бачу листопад, у мене в душі щось танцює.

Мені не потрібні поступливі дівчата. Як тільки ви мене поцілуєте або залишите номер телефону, ваша влада звалиться.

Його очі дивилися на край неба, в них відбивався обрій.

Вона сіла з ним поряд на краю ліжка: — Я навіть подарую тобі поцілунок. Пітер не знав, що таке. Він простяг руку долонькою вгору. - Ти знаєш, що таке поцілунок? - Коли подаруєш, дізнаюся, - холодно відповів він.