Книга / твір

…Так чудово просто подарувати те, про що тебе навіть не просили.

І Жанні здавалося, що її душа ніби шириться і починає осягати невидиме, а ці розсіяні серед полів вогники раптом викликали в ній гостре відчуття самотності всіх живих істот, яких все роз'єднує, все розлучає, все забирає далеко від тих, кого вони хотіли б любити.

- Алісо! Ти погромаділа? - Ні! Вона понормальнішала!

Ми ненавидимо Захід, у всьому йому наслідуючи.«Які у них примітивні фільми, – обурюємося ми. - Це ж фільми не для нас. Це для одноклітинних». При цьому самі з захватом дивимося, як наприкінці фільму головний герой – не просто шафа, а шафа з антресолями – після фінального побоїща на порожньому ядерному полігоні цілує, цмокаючи закривавленими губами, героїню-заручницю серед трупів ворогів і груди загасаючих ядер його голову, в якій ніколи не може статися струс, тим більше – мозку

Краще гір златих Іншому ласка і слова привітання!

Війна не люб'язність, а найгидкіша справа в житті, і треба розуміти це і не грати у війну. Треба приймати суворо і серйозно цю страшну потребу. Все в цьому: відкинути брехню і війна так війна, а не іграшка.

І в любові вірність - це цілком питання фізіології, вона анітрохи не залежить від нашої волі. Люди молоді хочуть бути вірними — і не бувають, люди похилого віку хотіли б зраджувати, але де вже їм!

Коли залучаєш і втягуєш людину в розмову мало не насильно, то несправедливо і неввічливо називати це балаканею.

Але кожен душевний порив слід перевіряти розумом.

Доброта – це не політична проблема. Це питання виживання людства. У світі, де людина людині вовк, зрештою залишиться єдиний вовк. Без доброти світ перетвориться на похмуру та самотню в'язницю для кожного з нас. Тільки доброта дає нам змогу допомагати один одному вижити.